Житомирська область

 

Житомирська область. Туристична карта Одна з найстаріших областей (29.9 тис. км2, 5.0% території країни) Північної України, утворена в 1937 р. В області 23 райони, 11 міст, 43 селища і 1620 сіл. Населення області - 1317.1 тис. чол. (2.8% населення країни), з яких міське налічує 751.0 тис. чол. (56.5% населення області). Клімат помірно континентальний, з м'якою зимою (середня температура січня -5°С, -6°С) і теплим вологим (середня температура липня +18°С, +19°С) літом. Кількість опадів, більша частина яких припадає на літній період, становить 510-600 мм на рік. Північна частина території області розташована у межах пологохвилястої, покритої сосново-березовими лісами і місцями заболоченої Поліської низовини, південно-західна — у межах підвищеної Придніпровської височини, з густою мережею досить глибоко врізаних долин річок, балок та ярів. Абсолютні висоти над рівнем моря становлять 150-280 м, а максимальні - до 316 м (Словечансько-Овруцький кряж,що піднімається над Поліською низовиною на півночі області). Ріки Житомирщини - Тетерів, Случ, Уж, Уборть та ін., прорізуючи древні кристалічні породи, створюють надзвичайно мальовничі ландшафти, що є природною візитною карткою області.
Перші поселення тут з'явилися в ранньому палеоліті (понад 50 тис. років тому). До початку нашої ери слов'янські племена вже заселяли всю сучасну територію області, а до VII—VIII ст. формується східнослов'янське плем'я древлян, що згодом створило окреме князівство. Наприкінці IX ст. їх підкорив і обклав даниною київський князь Олег, а наступні три сторіччя пройшли в міжусобних внутрішньоетнічних збройних конфліктах, що періодично повторювалися. Зупинити їх змогла лише зовнішня загроза в особі хана Батия, орди якого прокотилися в 1240 р. по цій території, знищуючи міста та їхніх жителів. Понад століття все населення платило данину монголам, доки Литовське князівство в 1362 р. не зуміло відтіснити агресивних кочовиків на схід. В 1471 р. остаточно ліквідується Київське князівство, і територія сучасної області увійшла в Київське воєводство — віддалену провінцію Литви. Домігшись лояльності з боку Золотої Орди, Литовське князівство набуло нових ворогів - почалися спустошливі набіги кримських татар, що тривали понад півстоліття. Після об'єднання Литви і Польщі в Річ Посполиту в 1569 р. починається етап польського контролю над цією частиною України. Разом з польськими феодалами, які долучилися до литовських та українських, сюди прийшли представники католицької церкви. Спроби насадити католицизм або уніатську церкву відбувалися на тлі тяжких умов існування корінного населення і призводили до періодичних спалахів невдоволень, що виливалися в акти непокори, бунти і повстання. Під час Визвольної війни українського народу в середині XVII ст. майже вся територія області контролювалася повстанцями, а з 1654 р. вона стала частиною гетьманської України, приєднаної до Московської держави. Житомирщина входила до складу Київського, Білоцерківського і Паволоцького полків, а понад десяток її міст мали статус сотенних. У результаті польсько-російської війни (1654-1667 рр.) Річ Посполита повертає собі контроль над правобережною частиною Середнього Придніпров'я. Тільки після другого поділу Польщі в 1793 р. Житомирщина входить до складу Російської імперії. Через чотири роки вона стає складовою частиною Волинської губернії, що проіснувала з незначними трансформаціями до початку 20-х років XX ст. У 1804 р. Житомир стає її центром.
Незважаючи на значні руйнування часів Великої Вітчизняної війни на території Житомирської області збереглися поодинокі значно змінені будівлі часів Київської Русі і різностильові православні та католицькі культові споруди XVI-XX ст. Архітектурна спадщина цивільного призначення представлена палацами, адміністративними будинкам парковими будівлями і пам'ятниками ХVІІI-ХХ ст. Тут є один заповідник і безліч пам'яток живої і неживої природи.

Житомир.Про походження назви міста розповідають чимало легенд. За однією з них, у 884 р.новгородський князь Олег захопив у полон, а потім убив київських князів Аскольда та Діра. Їхній радник Житомир утік зі своєю дружиною у Древлянські ліси, де заснував замок із поселенням, яке пізніше отримало його ім'я.
1362 року Житомир відійшов у володіння Литовського князівства і став одним із головних його міст. У середині XVIII ст. Житомир - центр католицизму на Правобережній Україні. Саме тоді було споруджено кафедральний костьол (1746) та трьох'ярусну дзвіницю - пам'ятки архітектури пізнього ренесансу. Серед пам'яток архітектури XIX ст. найбільшу увагу привертає Преображенський собор (1866-1874).
З історією міста пов'язано багато імен видатних діячів науки і культури: Б. Лятошинського, В. Косенка, С. Ріхтера, В. Короленка, С. Корольова та інших.
Здавна Житомир славиться своїми парками. Серед гранітних скель, яких чимало над річкою Тетерів, на околицях міста, виділяється скеля «Голова Чацького», що зовні нагадує лицаря у латах. У розкішному ботанічному саду багато рідкісних рослин, нехарактерних для Полісся.
Бердичів. Землі, на яких у середині XVI ст. виникло місто, належали польським магнатам Тишкевичам. У 1627 р. Януш Тишкевич заснував тут фортецю - католицький Кармелітський монастир, а у 1630 р. передав його місту.
Визвольна війна українського народу 1648-1657 рр. сколихнула місто. 1648 року війська Б. Хмельницького захопили його майже зруйнованим. Бердичів та його околиці у 1702-1704 рр. опинились у центрі селянсько-козацького повстання під проводом С. Палія.
З містом пов'язане ім'я великого французького письменника Оноре де Бальзака, який у 1850 р. брав шлюб з Е. Ганською у костьолі Варвари.
Верхівня. Село привертає увагу туристів своїм мальовничим парком - пам'яткою садово-паркового мистецтва XVIII ст. Він був закладений графом Ганським у 1780-1790 рр. У 1847-1850 рр. у колишньому маєтку Е. Ганської жив видатний французький письменник Оноре де Бальзак. Маєток та парк являли собою цілісний і неповторний архітектурно-художній ансамбль.
Володарськ-Волинський. Перші згадки про селище датуються XV ст. В 1683-1699 рр. у селищі перебували козацькі загони С. Палія та 3. Іскри. В 1801-1805 рр. тут жив у своєму маєтку російський полководець М. Кутузов. У селищі встановлено йому пам'ятник. Цікаво відвідати музей коштовного та декоративного каміння, де зібрана колекція з усієї України.
Коростень. Місто, що має більш ніж тисячолітню історію, уперше згадується в літописах 946 р. як укріплений пункт і центр слов'янського племені древлян під назвою Іскоростень.
Сьогодні у Коростені турист може побачити чимало пам'яток історії, відвідати чудовий парк над Ужем. В околицях міста багато мальовничих місць. В одному з них, де Уж стрімко несе свої води між гранітними скелями, колись, за переказами, любила купатися княгиня Ольга. Виступ на скелі має назву «Ольжині купальні».
Овруч. Одне з найстаріших міст України, про що свідчить історична пам'ятка Олегова Могила. Олег Святославич загинув під Овручем у бою зі своїм братом Ярополком у 977 р. Прах Олега був перевезений до Києва та похований у Десятинній церкві, а на місці його загибелі встановлено пам'ятник – гранітну брилу.
В Овручі збереглася пам'ятка давньоруської архітектури - Василівська церква (кінець XII - початок XIII). Храм є свідченням високої майстерності давньоруських зодчих і ремісників.
У місті народилися відомий лісівник В. Графф, кристалограф М. Бєлов, етнограф, лінгвіст та письменник В. Богораз-Тан.
Паволоч. Село відоме з XVI ст., коли ним володів один із засновників Запорізької Січі Є. Дашкович. За часів Визвольної війни 1648-1657 рр. українські козаки формували тут бойові загони. Один із полків мав назву Паволоцький. У селі неодноразово бував Б. Хмельницький. В урочищі Гончарі і досі збереглися залишки козацьких укріплень.
Поліський природний заповідник. Це перший заповідник в Українському Поліссі, який створено у 1968 р. Він являє собою суцільний масив загальною площею 20 104 га. Полісся характеризується великим різноманіттям рослинного і тваринного світу, що викликало потребу збереження незайманої природи цього регіону. Основний об'єкт охорони у заповіднику - соснові ліси та оліготрофні болота. До Червоної книги України занесено 20 видів флори та 10 видів фауни. Заповідник має велике науково-пізнавальне значення.

 

Садиби областi