Закарпатська область

 

Закарпатська область. Туристична карта Найзахідніша область (12.8 тис. км2, 2.1% території країни) країни, що увійшла до складу Української РСР в 1944 р. за наслідками Великої Вітчизняної війни. В області 13 районів, 11 міст, 19 селищ і 579 сіл. Населення області - 1243.8 тис. чол.(2.6% населення країни), з яких міське становить 461.4 тис. чол. (37.1% населення області - найменший показник в Україні). Клімат помірно континентальний з короткою, м'якою зимою на рівнині (середня температура січня -3°С), з більш тривалою, холодною в середньогір’ї (-7°С) і теплим літом на рівнині (середня температура липня +20°С), коротким прохолодним у середньогір’ї (+11°С). Кількість опадів змінюється від 640 мм (на рівнині) до 1400 мм (у горах) на рік. Поверхня Закарпаття доволі неоднорідна. Близько 80% території зайнято пасмами Карпатських гір, найвищі точки яких у межах України розташовані на масиві Чорногора (гори Говерла - 2061 м, Бребенескул - 2032 м і Петрос - 2020 м), міжгірними западинами та улоговинами. У південно-західній частині розташована Закарпатська низовина, що є частиною Середньодунайської низовини (абсолютна висота 110 м), слабко нахилена від гір до долини р. Тиса. Вкриті лісом і безлісні згладжені гірські вершини (що отримали соковиту українську назву - полонини) у поєднанні із стрімкими схилами глибоких долин рік (Тиса, Латориця, Уж та ін.) і річечок, що несуть свої води в Дунай, створюють невимовної краси пейзажі. Відділене від решти України природною перешкодою - Карпатськими горами з кількома перевалами (Ужоцький, Верецький, Яблуницький та ін.), Закарпаття сторіччями формувало свою особливу історію, культуру і ментальність, що продовжують виділяти цю найзахіднішу область країни серед інших регіонів.
У Закарпатті на березі Тиси (селище Королево) виявлена і досліджена одна з найдавніших стоянок людини на території України, що відноситься до раннього палеоліту (близько 500 тис. років тому). Численні поселення пізнього палеоліту і неоліту, традиційно прив’язані до долин рік, розташовувалися переважно в низинному і передгірному районах області. Вважається, що угорські племена, які мігрували зі сходу, почали переходити через Карпати (у т.ч. через Верецький перевал) і заселяти Середнє Подунав'я наприкінці IX ст. Із цього часу, вочевидь, починається їхня боротьба зі східнослов'янськими племенами, що населяли територію сучасного Закарпаття і входили до складу Київської Русі. До XIII ст. угорці домоглися контролю над цією територією і здійснювали його наступні вісім сторіч. До другої половини XIII ст. відноситься визнання королівською владою міст (деякі з яких були засновані в цей час) як економічних і політичних утворень. У XIV ст. на теренах сучасної області почали селитися румуни і євреї, а наприкінці сторіччя сюди втік князь Федір Корятович, що втратив свої володіння на Поділлі в боротьбі з литовським князем Вітольдом. У 1396 р. він одержав у дарунок від короля Угорщини великий маєток - Мукачівську і Маковецьку домінії, якими володів близько двох десятиліть. У XIV -XVІ ст.- приблизно дві третини Закарпаття були вкриті лісами і гірськими пасовищами. Гірське населення займалося скотарством, полюванням, рибальством, а хліборобство, виноградарство і садівництво було притаманне низинним районам. Середні віки, коли в регіоні існували сотні дрібних удільних володінь, пройшли під знаком феодальних міжусобиць, що не припинялися, і періодичних селянських протестів, на які накладалися часті війни із сусідами. У середині XVI ст. Угорщина і Трансільванія потрапляють у васальну залежність від Османської імперії, що тривала понад сторіччя. ХVІ-ХVІІст. у Закарпатті характеризуються релігійною боротьбою, що супроводжувалася збройними конфліктами. У ході Реформації Трансільванія стала центром протестантизму і на теренах Закарпаття зчепилася зі своїм прабатьком католицизмом. На цей час припадає і традиційний для Західної України процес поступового вичавлювання уніатською церквою православного духовенства. Після вигнання турків з Угорщини наприкінці XVII ст. на території Закарпаття надовго встановилася влада однієї з найвідоміших правлячих династій Європи — Габсбургів, які в 1867-1918 рр. були монархами великої багатонаціональної держави - Австро-Угорщини. Після її розпаду Закарпаття між двома світовими війнами XX ст. входило до складу Чехословаччини - однієї з держав, що утворилися на руїнах Австро-Угорщини. У ході Великої Вітчизняної війни Радянський Союз приєднав до Української РСР Закарпатську область, більшість жителів якої були етнічними українцями.
У Закарпатській області до наших днів дійшли численні визначні архітектурні пам'ятки, що підкреслюють несхожість і особливу історію цього регіону України. Тут збереглися замки знатних хазяїв краю, безліч різноманітних католицьких, протестантських, греко-католицьких, православних, іудейських та інших культових споруд ХV-ХХ ст. Широко представлена дерев'яна культова архітектура, що зберігає традиції віртуозного народного зодчества у Закарпатті. Архітектурна спадщина громадського призначення представлена адміністративними будинками, ратушами, палацами, парковими будівлями, різноманітними особняками і пам'ятниками ХVIII-XX ст. В області розташований один біосферний заповідник (з шістьома відособленими ділянками), два національних природних парки і безліч пам'яток природи, що заслуговують на увагу.

Ужгород. Місту понад 1100 років. Свою назву воно отримало від мальовничої ріки Уж, на берегах якої було збудоване. У межах сучасного міста виявлено та досліджено три слов'янських поселення. Найбільш цінною пам'яткою архітектури є Ужгородський замок (XII), який був резиденцією давньоруського князя Лаборця. Неодноразово, особливо під час селянських повстань другої половини XVII - початку XVIII ст. замок намагалися здобути приступом. Пізніше він утратив своє стратегічне значення. Нині у замку розміщено краєзнавчий музей.
Пам'яткою будівництва і живопису ХІV-ХV ст. є Горянська ротонда, на стінах якої збереглися фрески релігійних сюжетів митців XV ст. Не менш цікавою монументальною пам'яткою архітектури міста є Кафедральний собор, зведений у 1646 р. на Замковій горі. Внутрішній розпис собору виконаний закарпатськими художниками.
З Ужгородом пов'язані імена багатьох видатних людей: історика і письменника І. Пастелія, мовознавця М. Лучкая, громадського діяча і поета О. Духновича.
Берегове. Берегове було засноване у XI ст. угорськими феодалами. У XII ст. територію міста заселили переселенці-саксонці, які добували золото в горах та займалися виноградарством. Протягом своєї багатовікової історії Берегове неодноразово руйнували монголо-татари, польські війська, постійні феодальні війни.
До наших днів зберігся готичний костьол (1418) із дзвіницею, що прикрашена багатим орнаментом. Колись вона була вартовим пунктом, про що свідчить галерея для вартового, яка знаходиться під банею дзвіниці. Цікавою світською спорудою є графське подвір'я (1629).
У місті є дендропарк, де зростає понад 70 видів екзотичних порід дерев. Берегове - центр виноградарства на Закарпатті.
Виноградів. Місто відоме під назвою Угоча ще з початку X ст., коли було зведено Угочанський замок. Протягом своєї історії замок не раз руйнували. Його руїни й нині привертають увагу туристів та істориків. Однією з найстаріших пам'яток палацового будівництва Закарпаття є палац барона Перені (XIV), зведений у старовинному парку - пам'ятці садово-паркового мистецтва, де зростає багато рідкісних екзотичних дерев. У центрі міста встановлено пам'ятник Б. Хмельницькому. Виноградів цілком відповідає своїй назві, оскільки схили Чорної гори та численні тераси вкриті виноградниками.
Карпатський біосферний заповідник. Заповідник створено у 1968 р. на площі 12 600 га для збереження унікальних гірських ландшафтів Українських Карпат. До складу Карпатського біосферного заповідника, загальна площа якого становить 57 880 га, входить шість окремих масивів. Заповідник є одним із найбільших наукових та еколого-освітніх центрів Карпатського регіону, а також природною лабораторією для багатьох вітчизняних і зарубіжних науково-дослідних установ. На його території створена мережа еколого-освітніх, науково-пізнавальних маршрутів та інформаційних центрів, працює єдиний в Україні музей екології гір та історії природокористування Карпат. За видатні досягнення у збереженні природної, культурної та історичної спадщини Рада Європи уперше в Україні нагородила Карпатський біосферний заповідник Європейським дипломом.
Мукачеве. Навколишні гори створили велетенський природний амфітеатр, звернений у бік середньовічної фортеці, що височіє на мальовничому пагорбі на околиці міста. Ця середньовічна фортеця-замок згадується в історичних документах початку XIV ст. під назвою Паланок. У 1633 р. князь Ракоці перебудував фортецю, надавши їй вигляд лицарського замку. Наприкінці XVII ст. замок знову перебудували, у XVIII ст. його перетворили на в'язницю, а у XIX ст. замок було пристосовано під казарму. Мукачівський замок є цінним зразком середньовічної фортифікаційної архітектури. Неподалік від нього знаходиться білокам'яний Мукачівський монастир, перші будівлі якого відносяться до XIV ст. Сучасний вигляд монастир отримав у 1766-1772 рр.
Синевир, національний природний парк. Народження національного парку нерозривно пов'язане з унікальним за своєю красою гірським озером Синевир, яке називають блакитною перлиною Українських Карпат. Для збереження цього чарівного творіння природи у 1989 р. було створено національний природний парк площею 40 400 га. У парку зростає 94 види рідкісних і зникаючих рослин. До Червоної книги України занесено 38 видів флори та 22 види фауни. В урочищі Квасовець знаходиться джерело мінеральної води. Туристів приваблюють унікальні зразки дерев'яної архітектури, інші культурні й історичні пам'ятки, що знаходяться на території національного парку.
Ужанський національний природний парк. Парк створено у 1999 р. на площі 39 159,3 га. У складі рослинного покриву переважають букові, грабово-букові та ялицево-букові ліси. На верхній межі лісу лежить пояс вільхового криволісся. Близько 20 видів флори занесено до Червоної книги України. На території парку є джерела мінеральних вод, збереглися цікаві дерев'яні пам'ятки сакральної архітектури, діють бази відпочинку, гірськолижні бази, санаторій, турбаза, туристський притулок.

 

Садиби областi