Найсхідніша область (26.7 тис. км2,
4.4% території країни) України, утворена в 1938 р. В області 18 районів, 37
міст, 109 селищ і 782 села. Населення області – 2381.9 тис. жителів (5.0% населення
країни), з яких міське становить 2059.6 тис. жителів (85.5% населення області).
Клімат помірно континентальний з холодною і малосніжною зимою з частими
відлигами (середня температура січня -8°С) і спекотним з посухами літом
(середня температура липня +22°С). Кількість опадів, 70% яких припадає на
теплий період року, становить 400-550 мм на рік. Поверхня області в північній
частині становить собою пологохвилясту лесову
рівнину (абсолютні відмітки 120-240 м) – відроги Середньоруської
височини. Південна частина – хвиляста, горбкувата, платоподібна
лесова рівнина (абсолютні висоти 200-250 м) – Донецька височина, де знаходиться
найвища точка Лівобережної України – гора Могила-Мечетна висотою 367 м.
Головна водна артерія Луганщини – ріка Сіверський Донець і її ліві притоки
Красна, Айдар, Деркул з високими
правими крейдовими берегами формують нескінченної широчині мальовничі пейзажі.
Найдавніші стоянки людини, виявлені
на території сучасної Луганської області на берегах р. Сіверський Донець,
відносяться до пізнього палеоліту (40-12 тис. років тому). У IX-XIII ст. ці
місця заселяли кочові племена тюркського походження, серед яких були печеніги,
торки і особливо тривалий час – половці. Найбільш
переконливим підтвердженням їхнього довгого перебування в краї є численні
кам'яні статуї ("баби"), виявлені чи не в кожному населеному пункті
сучасної Луганщини. Монгольська навала в ХІІІ ст. призвела до запустіння
земель, що лежать між Дніпром і Доном, і перетворила їх на т.зв. "Дике
поле", яке згодом відокремлювало Московську державу від Кримського ханства.
В ХV-ХVІ ст. сюди втікали селяни, що обживали родючі землі, але не мали
можливості протистояти безперервним набігам татар. У 1640-і роки на півночі
області донські козаки заснували ряд сторожових опорних пунктів, але активніше
заселення цього району почалося завдяки Визвольній війні українського народу
1648-1654 рр., від якої втікали селяни з Правобережної України. Під час Північної
війни ці землі були охоплені масовим селянсько-козацьким повстанням (1707-1708
рр.) під проводом К. Булавіна, жорстоко приборканим
царськими військами. В 1730-1760-х роках, з метою захисту південних кордонів
імперії від татарських набігів, за наказом російського уряду була споруджена
Українська укріплена лінія від Дніпра до Сіверського Дінця. На Луганщині її
своєрідним продовженням стала особлива адміністративно-територіальна область
Слов'яно-Сербія, утворена в 1753 р. на межиріччі Сіверського Дінця і Лугані. Її першими обживали переселенці з Балкан, що
втікали від турецького панування, а основну масу склали українські і російські
козаки та селяни. Але вже незабаром у результаті російсько-турецьких війн
1768-1774 рр. і 1787-1791 рр. Російська імперія отримала вихід до Чорного та
Азовського морів і необхідність цього оборонного рубежу відпала. В 1784 р.
колишня Слов'яно-Сербія стала Донецьким повітом Катеринославського
намісництва, а в 1797 р. у складі Слобідсько-Української губернії був утворений
Старобільський повіт, куди увійшла більшість поселень
на Луганщині. З кінця XVIII ст. починається поступова трансформація південної
частини сучасної області на гірничодобувний промисловий регіон. Поштовхом до
цього стало будівництво в 1795 р. Луганського чавуноливарного заводу і початок
розробки кам'яновугільних родовищ Донбасу. Після скасування кріпосного права
в 1861 р. у краї швидкими темпами почали розвиватися капіталістичні відносини,
чому сприяло інтенсивне будівництво залізниць. До кіпця XIX ст. майже всі галузі
промисловості області (вугільна, металургійна, машинобудівна та ін.) перейшли
до рук англійських, французьких, бельгійських і німецьких промисловців, що
домінували тут до Жовтневої революції. У радянські часи промисловий розвиток
тривав. У 1938 р. Донецьку область (що існувала з 1932 р.) розділили на дві:
Луганщина мала ім'я радянського державного діяча, двічі Героя Радянського
Союзу маршала К. Ворошилова з 1938 по 1990 рр. з
перервою в 1958-1970 рр., коли він перебував у політичній опалі.
На території Луганської області
завдяки відносно недавньому освоєнню і заселенню збереглося небагато
різностильових православних культових споруд XVІІІ-XX
ст. Архітектура спадщина громадянського призначення представлена переважно
спорудами найбільш активного періоду освоєння регіону – ХІX-XХ ст. Це адміністративні садибні
будинки, комплекси споруд кінних заводів, численні пам'ятники часів СРСР,
переважна більшість з яких пов’язана з встановленням радянської влади,
промисловим освоєнням краю і Великою Вітчизняною війною. Тут знаходиться
природний заповідник, три відділення якого розкидані по території області.
1800 року ливарний завод Луганська виплавив перший чавун. Гармати, відлиті на берегах Лугані, гриміли на Бородінському полі. В роки Кримської війни 1853-1856 рр. продукція заводу надходила героїчним захисникам Севастополя. З луганського металу відлито обеліск Слави, встановлений у Полтаві на честь перемоги над шведами, а також пам'ятники у Клястинцях та Полоцьку на честь перемоги у Вітчизняній війні 1812 р.
У Луганську народився й провів перші роки свого життя видатний вчений-лексикограф В. Даль (1801-1872). Нині у місті відкрито його музей і встановлено пам'ятник авторові тлумачного словника російської мови. З історією і культурою міста можна ознайомитися в історичному, краєзнавчому та художньому музеях.
Айдар-Миколаївка. Поблизу села розташовані мальовничі пам'ятки природи - Айдарська тераса та Баранячі лоби. Айдарська тераса являє собою вузьку смугу заплавних лісів у комплексі з озерами й болотами, на яких зростає багата прибережно-водяна флора. Геологічна пам'ятка природи Баранячі лоби - це унікальні вапнякові скелі заввишки до 50 м.
Данилівка. Село було засноване у 1765 р. на березі річки Деркул одночасно із спорудженням Деркульського конезаводу, який нині є пам'яткою архітектури. 30 серпня 1860 р. в селі у родині конюха народився видатний учений, альпініст і військовий топограф А. Пастухов.
Луганський природний заповідник. Створений у 1968 р. У його складі нині перебуває три відділення - Станично-Луганське, Стрілецький Степ, Провальський Степ. Загальна площа заповідника 1 576 га. Метою створення Станично-Луганського відділення є збереження та збільшення популяції рідкісного цінного звірка хохулі. Відділення Стрілецький Степ відоме не лише як резерват незайманої степової флори, але й як профільований заповідник з охорони бабака європейського. Відділення Провальський Степ створене з метою охорони степового ландшафту Донецького кряжу. Особливо цікавими є Королівські скелі - найбільша і своєрідна гряда кряжу.
Садиби областi