Найбільша область (31.9 тис. км2, 5.3% території країни) Центральної України,
утворена в 1932 р. В області 22 райони, 20 міст, 46 селищ і 1438 сіл. Населення
області 3422.9 тис. жителів (7.2% населення країни), з яких міське становить 2856.3 тис. жителів (82.9 %
населення області). Клімат помірно континентальний, із м'якою малосніжною із
частими відлигами (середня температура січня -5°С) зимою і спекотним сухим із
частими зливами і сильними (що приносять посуху) південними вітрами (середня
температура липня +22°С) влітку. Кількість опадів, більша частина яких
припадає на теплий період, становить 400-490 мм на рік. Територія області
становить собою хвилясту рівнину, сильно розчленовану глибокими долинами річок,
балок і ярів. У правобережній частині розташована Придніпровська височина (до
196 м), що поступово знижується в південно-східному напрямку, а лівобережна
частина зайнята Придніпровською низовиною та відрогами Приазовської височини
(до 211 м). 270-кілометровий відрізок долини головної ріки України, що припадає
на територію області, заповнений водами Дніпровського (1932 р.) і
Дніпродзержинського (1964 р.) водосховищ. Добре вироблені долини дніпровських
приток – Орелі, Самари, Вовчої, Мокрої Сури,Базавлука, Інгульця, Саксагані та ін., які істотно
міліють у літній період, місцями створюють мальовничі ландшафти, що є природною
окрасою Дніпропетровщини.
Археологічні знахідки свідчать, що окремі райони сучасної Дніпропетровської області були
заселені впродовж усього доісторичного часу, починаючи з раннього палеоліту
(100 тис. років тому). За часів Київської Русі Дніпром проходив знаменитий шлях
"з варяг у греки". Вважається, що тодішні
поселення, розташовані в прибережній річковій зоні, контролювалися
князівством, хоча тут і не існувало літописних міст-фортець, йому підлеглих,
як, наприклад, у Київській і Черкаській областях. У середині XIII ст. лісостепове Придніпров'я на довгі
роки потрапляє під владу Золотої Орди. У наступні сторіччя (ХIV-ХVІ ст.) за ці землі зі змінним успіхом змагалися Велике
князівство Литовське і Кримське ханство. Величезний простір, розташований на
далекій периферії, і недостатній військовий потенціал не дозволили ні одній
зі сторін забезпечити істотну перевагу в боротьбі за Дике поле – так у ту пору називали цю частину
території України. Наприкінці XV ст. за порогами Дніпра (а самий північний або перший з них
– Кодацький – розташований у районі сучасного Дніпропетровська) почали селитися козаки. Центром українського козацтва і
постійної напруженості для всіх загарбників українських земель стала волелюбна
Запорозька Січ, заснована в 1550-х роках. Це узагальнена назва козацьких
поселень, що існували впродовж XVI-XVIII ст. у різних місцях нижче дніпровських
порогів у межах сучасних Запорізької, Дніпропетровської і Херсонської
областей. Центр Запорозької Січі залежно від військово-політичної кон'юнктури
періодично переміщався, але історія зберегла відомості про декілька з них, що
існували в різний час. Хронологічно першою була Хортицька
Січ (1552-1558 рр.), за нею пішли – Томаківська Січ
(1584-1593 рр.), Базавлуцька Січ (1593-1630 рр.),Микитинська Січ (1628-1652 рр.), Чортомлицька (Стара) Січ
(1652-1709 рр.), Каменська Січ (1709-1711 рр.), Олешківська
Січ (1711-1734 рр.) і Нова Січ (1734-1775 рр.). Упродовж свого існування
Запорозька Січ була залежною від Московської держави (потім Російської
імперії), Речі Посполитої або Османської імперії і тільки в 1649-1659 рр.
входила до складу земель, які контролювала українська повстанська армія Б.
Хмельницького. Інтенсивне і доволі систематичне заселення території сучасної
Дніпропетровської області почалося в другій половині XVIII ст. після
закінчення другої російсько-турецької війни 1768-1774 рр. з будівництва нових
міст. Тоді, захопивши пониззя Дніпра, а трохи пізніше додавши у свої володіння
Причорномор'я, Приазов'я і Кримський півострів, Російська імперія практично
ліквідувала загрозу спустошливих набігів з боку Османської імперії.
Експлуатація родовищ Криворізького залізорудного басейну (1881 р.) і відкриття
залізничного сполучення з Донбасом (1882 р.) поклало початок формування одного
з найбільших у нинішній Україні промислового регіону. На початку 1932 р. на
базі п'яти округів (основна адміністративно-територіальна одиниця України того
часу) створена Дніпропетровська область, а пізніше в 1938-1939 рр. частина її
території увійшла до складу новостворених по сусідству Запорізької,
Миколаївської і Кіровоградської областей.
У зв'язку з порівняно недавнім освоєнням цих земель, на території Дніпропетровщини
збереглися цивільні адміністративні споруди тільки ХIХ-XХ ст. Ширшим віковим спектром (XVIII-XX ст.) представлені архітектурні
пам'ятки культового призначення (православні храми). Уздовж Дніпра охороняються
пам'ятні місця Запорозької Січі відзначені монументами, а на теренах області є
величезна кількість усіляких пам'ятників, встановлених у радянський період
розвитку краю.
У різні часи на Катеринославщині побували видатні діячі української та російської науки і культури. У 1820 р. у місті відбував заслання О. Пушкін, якому тут встановлено пам'ятник. Під час Кримської війни в одному з госпіталів міста працював видатний хірург М. Пирогов.
З Катеринославом пов'язане життя і творчість талановитого українського поета, публіциста та етнографа І. Манжури.
1926 року місто перейменоване на Дніпропетровськ. Детальніше з його історією можна ознайомитися у міському історичному музеї.
Дніпровсько-Орільський природний заповідник. Заповідник створено у 1990 р., займає площу 3766 га, куди входить акваторія Дніпра завширшки 50 м.
У рослинному покриві заповідника переважають дубово-кленові ліси. Незначні площі займають ліси з верби білої, тополі білої, осики та вільхи. До Червоної книги України занесено 25 видів рідкісних рослин. Фауна заповідника - це понад 4 000 видів, у тому числі характерні представники іхтіофауни. Безпосередньо до території заповідника прилягає Миколаївський степ - ділянка, що є цінним зразком різнотравно-типчаково-ковилових степів.
Кривий Ріг. Територія, де розташоване місто, була заселена з давніх часів. Перші поселення людини з'явилися тут понад 40 тис. років тому. Про це свідчать розкопки великого кургану Царева Могила, сарматських курганів, а також поховань кочівників.
Заснували місто запорізькі козаки-зимівники у середині XVII ст. Свою назву воно отримало від довгого кривого мису або «рогу», що утворився на місці впадіння р. Саксагань в р. Інгулець. 27 квітня 1775 р. в урочищі Кривий Ріг була заснована станція поштового тракту, яка й поклала початок сучасному місту. Довгий час Кривий Ріг був військовим поселенням.
Надра Криворіжжя багаті на корисні копалини, серед яких найважливішою є залізна руда. Пошуки родовищ руд почалися у другій половині XVII ст., а перші гірничодобувні роботи були проведені у 70-х рр. XVIII ст. 1881 року відкрито Саксаганський рудник, де залізну руду видобували відкритим способом.
У межах міста розташований заказник «Північна Червона балка», пам'ятка природи - скелі МОПРу, Криворізький ботанічний сад та два парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва.
Новомосковськ. Перші поселення на території сучасного Новомосковська з'явилися у III тис. до. н. е. Місто засноване як хутір-зимівник у XVII ст. У 1688 р. тут була споруджена Новобогодарська фортеця, а в першій половині XVIII ст. - збудоване вартове укріплення для захисту від набігів кримських татар. Новомосковці брали активну участь у Коліївщині - повстанні під проводом Максима Залізняка.
Цікавою історико-архітектурною пам'яткою є дерев'яний собор, збудований без єдиного цвяха за проектом архітектора Я. Погрібняка у 1781 р. Нині в ньому розміщуються експонати Новомосковського краєзнавчого музею, де можна ознайомитися з історією міста.
Садиби областi