Сумська область

 

Сумська область. Туристична карта

Наймолодша з північних областей (23.8 тис. км2, 3.9% території країни) України, утворена в 1939 р. В області 18 районів, 15 міст, 20 селищ і 1474 села. Населення області – 1211.4 тис. чол.(2.6% населення країни), з яких міське становить 803.4 тис. чол. (65.5% насе­лення області). Клімат помірно континентальний, з порівняно м'якою зимою (середня температура січня -7°С, -8°С) і теплим (середня температура липня +19°С) вологим (510-590 мм опадів на рік) літом. Західна частина території Сумщини розташована у межах Придніпровської низовини, східна — відрогів Середньоруської височини (абсолютні висоти 110-240 м над рівнем моря). Плоскій, пологохвилястій поверхні області особливої привабливості додають надзвичайно мальовничі, витіюваті врізані долини річок Ворскла, Десна, Псел, Сейм та Сула.
Перші поселення на території сучасної Сумської області з'явилися близько 15 тис. років тому. В VІІ-VШ ст. тут жило слов'янське плем'я сіверян. Потім (ІХ-ХІ ст.) ці землі належали Переяславському і Чернігівському князівствам, що входили до складу Київської Русі, а від середини XII ст. — Новгород-Сіверському. Тут в 1185 р. відбувалися події, описані в найстаршому східнослов'янському літературному творі – «Слові о полку Ігоревім», присвяченому невдалому походу новгород-сіверського князя Ігоря Святославича проти половців, що постійно дошкуляли слов'янам. Під час масштабної монгольської агресії 1239 р. було знищено безліч древніх міст. Через тривале прикордонне положення цієї території між Московською державою і Литовським князівством, а згодом Річчю Посполитою більшість зруйнованих міст так і залишилися невідновленими та відомими лише з літописних джерел. У середині XIV ст. Литовське князівство захопило більшу частину сучасної Сумської області, але через сторіччя ці землі відійшли під владу Московської держави. У першій половині XVII ст. Річ Посполита володіла західною частиною нинішньої Сумщини. Завдяки Визвольній війні українського народу 1648-1657 рр. і наступною за нею Переяславською угодою з Московською державою (1654 р.) територія області стає південно-західним краєм Російської держави, що продовжує формуватися. Більша частина сучасної області була в гетьманському управлінні, при якому був започаткований полковий адміністративно-територіальний поділ. Тут перебували тринадцять сотень Ніжинського, Миргородського (потім Лубенського)і Гадяцького полків.Південно-східна частина Сумщини відносилася до Слобожанщини і була у віданні білгородського воєводи. У другій половині XVII ст. на території сучасної Сумської області виникає велика кількість нових поселень, заснованих козаками і селянами, що мігрували із Правобережної України. Після скасування гетьманської влади (1764 р.) і ліквідації самоврядування на Слобожанщині (1765 р.) різні райони сучасної області входили до складу Чернігівського, Новгород-Сіверського, Харківського і Курського намісництв. Наступна адміністративно-територіальна трансформація цих земель відбулася на рубежі ХVIII-XIX ст., коли райони Сумщини були розділені між Полтавською, Чернігівською, Слобідсько-Українською (пізніше Харківською) і Курською губерніями.
На території Сумської області збереглися православні культові споруди ХVII-XIX ст. у стилі українського бароко і класицизму, що зустрічаються переважно в Північній Україні. Світська архітектура спадщина ХVII-XIX ст. представлена різноманітними зразками цивільних будівель, серед яких палаци, маєтки з незмінно прекрасними парками, адміністративні будинки, пам'ятники.

Суми. Місто заснували 1655 року переселенці з Правобережної України. Сумчани у XVII ст. хоробро захищали своє місто від наскоків кримських татар, а у 1708-1709 рр. брали участь у Північній війні. В ті часи місто було оточене системою значних укріплень, які з часом втратили своє оборонне значення.
У 1817-1818 рр. у Сумах жив декабрист С. Волконський, який командував розквартированою тут бригадою Першої уланської дивізії. Суми - батьківщина петербурзького видавця і книготорговця І. Лисенкова (1810-1881), дружні відносини з яким підтримували О. Пушкін, І. Крилов, М. Гоголь, М. Гнєдич. Лисенков був одним із перших видавців творів Т. Шевченка. З містом пов'язані імена А. Чехова, П. Чайковського, О. Купріна. У Сумах збереглися пам'ятки архітектури - Воскресенська церква (1702), Спасо-Преображенський собор (1788), Іллінська церква (1851) та інші. Цікаво відвідати краєзнавчий і художній музеї.
Білопілля. Тут виявлено рештки літописного міста Вир, що існувало у XI-XIII ст. та відігравало роль форпосту у боротьбі з кочівниками. Поблизу руїн старого городища розташований парк - пам'ятка садово-паркового мистецтва. Білопілля - батьківщина педагога і письменника А. Макаренка (1888-1938).
Глухів. Перші згадки про місто відомі з літописних джерел 1152 р. З другої половини XIII по XIV ст. воно було центром Глухівського князівства. На початку XVIII ст. тут перебувала резиденція гетьманів Лівобережної України. Пожежа 1748 р. знищила майже все місто, уціліла лише Миколаївська церква (1696). Відродження міста пов'язане зі спорудженням у 1751-1757 рр. палацово-паркового ансамблю гетьмана К. Розумовського. У XVIII ст. було зведено ще одну пам'ятку архітектури - Преображенську церкву, а також Тріумфальну арку.
Деснянсько-Старогутський національний природний парк. Парк розкинувся в Середино-Будському районі. Створений у 1999 р. на площі 16 215 га. За характером природних умов територія парку поділяється на дві частини - Придеснянську і Старогутську. У Придеснянській частині рослинність представлена комплексом заплавних луків Десни. Масив Старогутських лісів представляє собою бореальний комплекс із переважанням середньовікових соснових лісів. Створення Деснянсько-Старогутського національного природного парку - перший крок на шляху створення міжнародного українсько-російського біосферного резервату «Старогутські та Брянські ліси».
Путивль. Уперше місто згадується у 1146 р. Донині тут збереглися руїни мурованого храму (XII), звідки у 1185 р. виступив у похід проти половців князь Ігор Святославич. Події, пов'язані з цим походом, описано на сторінках поетичного твору давньоруської літератури «Слово о полку Ігоревім». У місті є пам'ятки архітектури - Мовчанський монастир (XVI) та церква Миколи Козацького (1737).
Ромни. Місто під назвою Ромен уперше згадується у писемних джерелах 1096 р. Але місцевість, де розташоване сучасне місто, була заселена ще в давні часи, про що свідчать виявлені тут скіфський курган-могильник і слов'янське городище сіверян, що існувало у VIІІ-X ст. Увагу туристів привернуть архітектурні пам'ятки - Святодухівський собор (XVIII), Вознесенська церква з дзвіницею (1753-1797) та інші.
Тростянець. Місто виникло у середині XVII ст., але місцевість, де воно розташоване, була обжита ще в VII-X ст., про що свідчать знайдені при розкопках городища і кургани-могильники тих часів. У центрі Тростянця зберігся палацово-парковий ансамбль князів Голіциних, який включає Круглий двір (1749), що нагадує маленьку фортецю з глухими високими мурами і чотирма баштами; казковий парк «Нескучне», в якому зростають вікові липи. У парку збереглися також руїни «Гроту німф» (1809) та колишній князівський будиночок, де у 1864 р. перебував композитор П. Чайковський.

 

Садиби областi