Херсонська область

 

Херсонська область. Туристична карта

Наймолодша область (28.5 тис. км2, 4.7% території країни) Південної України, утворена в 1944 р. На території області 18 районів, 9 міст, 31 селище і 656 сіл. Населення області – 1117.1 тис. жителів (2.4 % населення країни), з яких міське становить 682.0 тис. жителів (60.5% населення області). Клімат помірно континентальний з м'якою малосніжною зимою (середня температура січня -4°С) і спекотним посушливим літом (середня температура липня +23°С). Кількість опадів, більша частина яких припадає на літо у вигляді злив, становить 300-410 мм на рік. Поверхня області являє собою слабохвилясту майже плоску рівнину (Причорноморська низовина, абсолютні висоти 10-100 м), нахилену на південь. Деяку розмаїтість у рівнинну поверхню лівобережної частини області вносять блакитні стрічки численних зрошувальних каналів (у т.ч. і магістральних), що ефектно йдуть за обрій. Пейзажна сумовитість степу, що місцями переходить у напівпустелю, порушується лише на берегах Чорного та Азовського морів з довгими піщаними пляжами, косами і лиманами.
Перші відомі поселення на теренах сучасної Херсонської області з'явилися по берегах рік Інгульця і Дніпра та у їхньому межиріччі наприкінці пізнього палеоліту (близько 20 тис. років тому). В VII-II ст. до н.е. причорноморські степи населяли іраномовні племена скіфів, які прийшли зі сходу. В І-III ст. цей край завоювали римляни, на зміну яким з північного заходу прийшли готи (III ст.), а наприкінці IV ст. – гуни, що мігрували зі сходу. В II-VI ст. північні райони області були заселені ранньослов'янськими племенами, витиснутими під напливом кочівників – аварів, болгар, хазарів, мадярів у VІ-ІХ ст. У Х ст. у межиріччі Дніпра та Інгульця хазяйнували печеніги, а в першій половині XIII ст. відбулося масштабне вторгнення монгольських орд. У ХІV-ХV ст. ці землі недовго контролювало Велике князівство stЛитовське, вибите звідси Кримським ханством (створеним у середині XV cт.), яке, будучи васалом Оттоманської імперії, наступні три сторіччя хазяйнувало в Північному Причорномор'ї. Великі малозаселені степи, що називалися Диким полем, ставали рятівними для селян-втікачів, дезертирів, злочинців і просто гноблених людей. Тут згодом сформувалася унікальна спільнота людей, яку спрощено називали запорозьким козацтвом. Добрий вишкіл, строга організація та індивідуальна хоробрість дозволила створити в Запорозькій Січі дивовижно боєздатні військові формування. Вони наводили страх не тільки на татар і турків, з якими періодично боролися в ХVІ-ХVIII ст., але і проявили себе ефективними найманцями в землях Західної Європи. У другій половині XVIII ст. зміцніла Російська імперія починає тривалу (що розтяглася на сторіччя) і кровопролитну колоніальну кампанію. В результаті двох російсько-турецьких воєн (1768-1774 і 1787-1791 рр.), в яких брало активну участь і запорозьке козацтво, територія сучасної Херсонщини була приєднана до Росії. На ній переселенцями (державними селянами з північних районів імперії, запрошеними на пільгових умовах іноземцями і втікачами) наприкінці XVIII ст. засновані десятки міст і сіл, що послужили основою заселення майже безлюдних земель та їхнього економічного (насамперед сільськогосподарського) розвитку. Після ліквідації загрози з боку Туреччини і селянської реформи 1861 р. населення Новоросії (частиною якої була нинішня область) упродовж майже півстоліття зростало втроє швидше, ніж у середньому по Росії. В 1918-1920 рр. територія Херсонщини зазнала іноземної військової інтервенції і стала ареною кровопролитних боїв громадянської війни, по закінченні яких увійшла до складу Української РСР. За роки радянської влади територія області була вкрита густою мережею каналів, дніпровська вода і праця людей перетворили їх у найважливіший регіон сільськогосподарського виробництва в Україні.
На території Херсонської області, освоєної і заселеної в останні два сторіччя, збереглися нечисленні православні культові споруди ХVIII-ХХ ст. Архітектура громадського призначення представлена адміністративними і громадськими будівлями, особняками і садибними спорудами, численними історичними пам'ятниками часів СРСР, переважна більшість із яких пов'язані з боротьбою за встановлення радянської влади, освоєнням краю, Великою Вітчизняною війною і персоналіями. В області знаходиться 2 біосферних заповідники і 1 національний природний парк.

Херсон. Територія міста була заселена здавна. Виявлено багато археологічних пам'яток, що свідчать про поховання різних часів, поселення періоду Київської Русі та інші. Херсон був заснований у 1778 р., коли тут збудували військову фортецю з адміралтейством, спорудженням яких керував генерал І. Ганнібал. Наприкінці XVIII - початку XIX ст. місто було базою Чорноморського флоту, першим військовим і торговельним портом Росії на Чорному морі. З його історією пов'язані імена багатьох видатних людей. Першим генерал-губернатором Херсона був князь Г. Потьомкін. Велику роль в укріпленні фортеці зіграв полководець О. Суворов. З ім'ям адмірала Ф. Ушакова пов'язаний розвиток військово-морського будівництва в Херсоні.
Нині у місті встановлено пам'ятники О. Суворову та Ф. Ушакову. Цікавими пам'ятками архітектури XVIII ст. є залишки Херсонської фортеці, Катерининський собор, де похований Г. Потьомкін, Греко-Софіївська церква, будинок віце-адмірала В. Сенявіна. З історією і культурою міста можна ознайомитися у краєзнавчому та художньому музеях. Популярністю у гостей і мешканців обласного центру користуються ботанічний сад, дендропарк, дніпровські пляжі.
Азово-Сиваський національний природний парк.  Парк створено у 1993 р. на площі 52 154 га, куди входить акваторія Азовського моря. Метою створення парку є збереження генофонду рослинного і тваринного світу, унікальних природних комплексів Північного Приазов'я та їх раціональне використання у наукових, природоохоронних, господарських і рекреаційних цілях. Прибережні райони Азовського моря, особливо затока Сиваш з численними островами та півостровами, є місцем масового гніздування і відпочинку птахів під час весняних та осінніх міграцій. Рослинний покрив представлено в основному ковиловими та пирійними степами. До Червоної книги України занесено 12 видів рослин і більше 40 видів тварин.
Асканія-Нова. Поселення Асканія-Нова виникло у XVIII ст. 16 серпня 1856 р. селище придбав Фрідріх Фальц-Фейн - засновник відомого усьому світові степового заповідника. Насамперед він запросив англійського спеціаліста Вінінга для визначення підземного шару чистої води. У безводному степу були викопані криниці, створені штучні водойми та закладено ботанічний сад. Це відбулося 1887 року, який по праву вважають роком народження рукотворного едему.
Асканія-Нова, біосферний заповідник. Біосферний заповідник засновано у 1985 р. Його загальна площа 33 307 га. Сьогодні це природоохоронна науково-дослідна установа державного і міжнародного значення, найбільший еколого-освітній центр на півдні України. Заповідник забезпечує збереження єдиної у Європі ділянки типчаково-ковилового степу з переважаючою рослинністю дернових злаків. «Асканія-Нова» - своєрідна оаза безкраїх степів з акліматизованим зоопарком та дендропарком. Зоопарк «Асканія-Нова» за масштабом утримання тварин у напіввільних умовах, технологіями акліматизації і реакліматизації належить до першого десятку світових взірців. У заповіднику утримують 15 видів птахів, занесених до Червоної книги України, та 7 видів ссавців із групи рідкісних. Колекційний фонд сучасного дендропарку нараховує понад 900 видів і сортів дерев та чагарників. Культивується майже 90 видів реліктових рідкісних та зникаючих рослин, 68 із яких занесено до Червоної книги України. Заповідник щороку відвідують тисячі школярів, студентів, вчених, відпочиваючих і туристів.
Джарилгач, острів. У Каркінітській затоці Чорного моря лежить унікальний острів, на якому знайдені залишки стоянок доби неоліту і бронзи. Острів згадували у своїх творах античні історики - Пліній Старший, Птолемей, Геродот. Їхні описи свідчать про те, що здавна на острові росли ліси. Сьогодні ботанічний заказник «Джарилгач» - унікальна пам'ятка природи.
Чорноморський біосферний заповідник. Заповідник заснований 1985 р., має площу 89 129 га. Метою створення заповідника є охорона місцевих та перелітних птахів, а також природних ландшафтів півдня України. Тут поширені ландшафти типчаково-ковилових степів, солончаків, а також березові та дубові колки, солоні й прісні озера. До Червоної книги України занесені 24 види флори та 69 видів фауни.

 

Садиби областi