Найстаріша область (20.6 тис. км2,
3.4% території країни) Західної України, утворена в 1937 р. і до 1954 р. називалася
Кам'янець-Подільською. В області 20 районів, 1З міст, 24 селища і 1415 сіл.
Населення області – 1361.4 тис. чоловік (2.9% населення країни), з яких міське становить
722.7 тис. чол. (52.7% населення області). Клімат помірно континентальний з
м'якою зимою (середня температура січня -5°С) і теплим, вологим (середня
температура липня +19°С) літом. Кількість опадів, 70% яких припадає на теплий
період, становить 500-640 мм на рік. Поверхня області в основному становить пологохвилясту лесову рівнину. На півночі регіону
розташована Поліська низовина (з абсолютними висотами до 240 м), на північному
заході – Волинська, у центрі – Придніпровська (до 380 м) і на півдні – Подільська (до 400 м) височини. В
області знаходяться верхні течії річок Горинь, Случ і Південний Буг, що
визначають природний вигляд районів Полісся і Поділля. Але особливо мальовничі
глибоко і хитромудро врізані долини Дністра і його лівих приток (Збруча, Жванчика, Смотрича, Тернави, Ушиці
та ін.), що місцями утворюють ефектні каньйони і захопливі пейзажі.
На берегах Дністра в межах області
виявлено понад 30 палеолітичних поселень, найстарше з яких відноситься до
раннього палеоліту (близько 300 тис. років тому). В епоху неоліту поселень було
значно більше і вони розташовувалися вже на всіх теренах Хмельниччини.
Протягом VIII-IX ст. на півдні області проживали уличі і тиверці, а на півночі – волиняни і дуліби. В XI ст. середня
Наддністрянщина (з XII ст. відома під назвою Пониззя) входила до складу
Теребовлянського князівства, з 1141 р. – Галицького, а з 1199 р. вся територія сучасної
області – у Галицько-Волинське. В 1362
р. Поділля захопило Велике князівство Литовське і для зміцнення своїх південних
кордонів розпочало будівництво фортець. У середині наступного сторіччя ці землі
на більш ніж три століття перейшли під контроль Польщі. За час її панування в
цьому споконвіку сільськогосподарському районі виникли десятки міст, у яких
розвивалися ремесла і торгівля, а найбільш укріплене з них Кам'янець-Подільський поступово стає центром краю.
Розвитку міст, торгівлі і перетворенню сільськогосподарського виробництва за
більш прогресивним європейським зразком протягом середніх віків заважали часті
набіги кримських татар, турок і повстання корінного населення, що періодично
спалахували від перманентних утисків загарбників. Найбільш катастрофічні
наслідки для цих місць спричинили татарська агресія 1575, 1666 рр., Визвольна
війна українського народу 1648-1654 рр. і турецька окупація 1672-1699 рр. Але
щораз запасу міцності у місцевого населення вистачало, щоб відновити і
поповнити втрачене. Не піддалося воно і спробі католицьких та уніатських
проповідників відлучити його від православ'я. З XIV по XVIII ст. кількість
костелів в області збільшилося з 2 до 46, але на відміну від сусідньої Тернопільської
області більшість місцевих жителів не зрадила православ'ю. Цьому чималою мірою
сприяло приєднання цих земель до Російської імперії після Другого поділу Польщі
в 1793 р. і наступне входження (єдиної області Західної України) до складу
СРСР з моменту його утворення. Після приєднання до Росії південна частина
сучасної області відносилася до Подільської губернії із центром у Кам'янці, а
північна – до Волинської. Після Першої світової і громадянської воєн, коли
більша частина Волинської губернії відійшла до Польщі і Хмельниччина з трьох
сторін виявилася оточеною державним кордоном, її територія була розділена на Кам'янецький, Проскурівський і Шепетівський
округи, що ввійшли спочатку у Вінницьку, а з 1937 р. – у самостійну
Кам'янець-Подільську область. Напередодні Великої Вітчизняної війни (1941 р.)
обласний центр переноситься подалі від кордону у Проскурів, до 300-річчя
Переяславської ради (1954 р.) перейменованого разом з областю на честь Б.
Хмельницького.
На теренах Хмельницької області розташований Національний історико-архітектурний заповідник
"Кам'янець"— один з найпривабливіших туристичних об'єктів Західної
України, що за кількістю пам'яток (152) поступається лише Києву і Львову. Крім
того, у різних районах Хмельниччини збереглися залишки замків-фортець
(XIV-XVIII ст.) і різностильові православні, католицькі, іудейські та
мусульманські культові споруди ХVI-XX ст. Архітектурну спадщину цивільного призначення
представлено різними адміністративними будівлями, палацами, парками, парковими
будівлями та історичними пам'ятками ХVIII-ХХ ст. Тут розташовані національний
природний парк і безліч цікавих пам'яток живої і неживої природи.
Увагу туристів і гостей міста привернуть експонати історико-краєзнавчого, художнього, літературного та інших музеїв. Цікаво відвідати пам'ятку садово-паркового мистецтва - дендропарк «Поділля», закладений у 1964 р. Тут на площі 30 га розміщено колекцію понад 400 цінних місцевих та акліматизованих видів і форм дерев та кущів: бархату амурського, платана східного, модрини європейської і сибірської, сосни Веймутової і кримської. Гарним місцем відпочинку є лісопарк «Лезнівський ліс».
Кам'янець-Подільський. Перші згадки про місто датуються 1062 р. У 1374 р. Кам'янцеві надано магдебурзьке право. За свою багатовікову історію місто-музей пережило чимало руйнувань та перебудов, але, незважаючи на це, зберегло архітектурну неповторність. У Кам'янці-Подільському розташований національний історико-архітектурний заповідник «Кам'янець», один із найдавніших в Україні (1890). Місто неможливо уявити без Старого замку - унікальної оборонної споруди ХV-ХVІ ст., що була збудована на скелястому мисі біля річки Смотрич. До найдавніших пам'яток архітектури відносяться православний Воскресенський монастир (XII) і вірменська Благовіщенська церква (XIII). На жаль, монастир не зберігся до наших днів, а від Благовіщенської церкви залишилася лише вівтарна частина, пристосована під каплицю. Майже вся західна частина старого міста являє собою низку костьолів та монастирів. До нас дійшло багато пам'яток громадської архітектури. Цікавими об'єктами для туристів є ботанічний сад і мальовничий парк над Смотрицьким каньйоном.
Подільські Товтри, національний природний парк. Парк створено у 1996 р. з метою відтворення і раціонального використання природних ландшафтів Поділля, які мають важливе естетичне, наукове, освітнє та рекреаційне значення. Особливий інтерес являють 4 ділянки парку - пам'ятки природи загальнодержавного значення: Китайгородське відслонення, гіпсова печера Атлантида завдовжки 1,8 км, Смотрицький каньйон, товтра Самовита. Унікальними геологічними пам'ятками є заповідні урочища: Залучанська печера, товтра Першак з печерою, печера Малишка, скеля-останець Голова Велетня. Серед інших урочищ варто відмітити мальовничу вапнякову скелю Голова Витязя та гору Теремець з аркою і карстовим містком над печерою. На території парку багато джерел мінеральних вод типу «Нафтуся», «Миргородська» і «Сатанівська». Адміністративно-культурним центром парку Подільські Товтри є Кам'янець-Подільський, найдавніша частина якого - Старе місто - оголошена історико-архітектурним заповідником. До його складу входять: Кам'янець-Подільська фортеця (ХV-ХVІ), будинок міської ратуші (XIV), Домініканський (XIV) та Францисканський (XIV) монастирі, Вірменські бастіон, дзвіниця і торговий будинок (ХV-ХVІІ), Петропавлівський кафедральний костьол (ХV-XVI), Петропавлівська церква (1569), Турецький мінарет (XVII), монастир домініканок (1720-1722), Духовна семінарія (1790) та інші пам'ятки архітектури. Національному природному паркові Подільські Товтри відводиться особлива роль у розвитку туризму. На його території діють і створюються нові туристичні маршрути: пішохідні і кінні, водні та лижні, автомобільні та велосипедні. До послуг туристів - турбази, готелі і мотелі.
Садиби областi