про сільський туризм >> Мастерклассы>> гончарство
Глиняне диво. Дибинці.
Тетяна Тарасенко
На Богуславщині, понад Россю, стоїть стародавнє село Дибинці. Здавна було воно одним з найдавніших осередків гончарства на Україні, гончарною столицею, за висловами дослідників. А в 1811-1822 р.р. тут навіть існувала фаянсова фабрика панів Браницьких. У кінці дев’ятнадцятого на початку двадцятого століття вироби дибинецьких гончарів користувалися великою популярністю. Вони різко відрізнялися від виробів інших місцевостей своєю різноманітністю і досконалістю. В 1909 р. про дибинецьких майстрів «Русское слово» писало, що вони «одні з найкращих майстрів не тільки Київської губернії, а й у всій російській імперії». Кераміка народних майстрів вже тоді була широко представлена в найбільших містах Росії, США, Канади, Фінляндії та Польщі.
У Дибинцях творили й розписували різноманітний посуд: миски, глечики, макітри, тикви, молочники, свічники, димарі. Особливо гарні були миски. Ліпили і фігурний посуд у вигляді людей і тварин: баранці, леви, свинки. В давнину такі посудини використовувалися як водолії для омивання рук у церкві та по хатах, пізніше в них тримали всілякі трунки та напої. Історики твердять, що в палацах графа Браницького, водоліїв, зустрічалося дуже багато і вони були явно дибинецькі.
В багатьох музеях України можна зустріти роботи гончарів і двадцятого століття. Це гарно розписаний традиційними візерунками посуд, скульптурні форми оздоблені полив’яним декором, роботи прославленого майстра з Дибинців Михайла Тарасенка. Витвори ці вражають чистотою народного світосприйняття, вишуканими формами, чудовими орнаментальними сюжетами. Цілком справедливо його твори називають глиняним дивом.
Як ви розумієте основний «інструмент» гончара – його руки. Це завдяки доторкам пальців майстра звичайна глина перетворюється на художній виріб. Можна сказати глиняні вироби зберігають тепло людських рук, і в цьому їхня головна особливість.
Всесвіт постійно намагається дотягнутися до нас і щось сказати, чогось навчити. Земля дарує нам свої дари, а ми відмовляємось від них. Наша Земля багата глиною. Вона є всюди…біла, рожева, блакитна, чорна, зелена. В давні часи людина ліпила з глини Богів для себе, прикраси та іграшки для дітей. Фарбували нею шкіру, робили посуд, обмазували хати, замазували тріщини в корі плодових дерев, рани собі і домашнім тваринам. За старих часів дочки гончарів вважалися найкрасивішими за інших дівчат. І не дивно, адже вони з дитинства вовтузилися з глиною! М’яли її руками і ногами, щоб допомогти батькові, а в результаті розвивали м’язи, зв’язки, укріплювали суглоби і чистили шкіру. Кожна людина у душі художник, творець, автор полотна під назвою – Моє життя.
Тож древня дибинецька земля чекає на Вас. Приїжджайте, зануртесь у глиняне диво - виготовлення миски, чашки, іграшки-свищика,а можливо давнього водолія чи химери своєї душі.
Якщо ви хочете пройти даний майстер-клас у автора - відвідайте садибу Мальовниця
