Найстаріша область (28.1 тис. км2,
4.6% території країни) Північної України, утворена в 1932 р. В області 25 районів,
26 міст (не враховуючи столиці країни Києва, що має спеціальний адміністративний
статус), 30 селищ і 1127 сіл. Населення області - 1751.1 тис. чол. (3,8%
населення країни), з яких міське становить 1050.4 тис. чол. (59.5% населення
області). Клімат помірно континентальний, м'який, з тривалою порівняно теплою
зимою (середня температура січня -6°С) і теплим, вологим (середня температура
липня +19°С, +20°С) літом. Кількість опадів, більша частина яких припадає на
літній період, становить 450-580 мм на рік. Північна частина території області
розташована у межах Поліської низовини, центральна і південно-західна -
підвищеної пологохвилястої Придніпровської височини,
порізаної долинами річок, балок, ярів, і східна (лівобережна) — на широких
дніпровських терасах Придніпровської низовини (абсолютні висоти 100-140 м над
рівнем моря в межах області). Дніпро - головна ріка України (її довжина на
Київщині становить 246 км) - ділить область і всю країну на право- і лівобережну частини. Будівництвом Київської (1966
р.) і Канівської (1975 р.) гідроелектростанцій було завершене спорудження
каскаду водосховищ на Дніпрі, який дозволив практично виключити сезонні
повені. У Дніпро на території області впадає ряд великих приток (річки
Прип'ять, Десна, Тетерів, Ірпінь, Стугна, Рось та
ін.), долини яких вносять привабливу мальовничість у ландшафтну розмаїтість
Київщини.
Перші поселення на Київщині
з'явилися в пізньому палеоліті (20-15 тис. років тому). Хліборобсько-скотарські
племена мідного віку (VІ-ІІІ тис. до н. е.) залишили по собі
археологічні пам’ятки трипільської культури. В області відомі понад 120
поселень та курганних могильників доби бронзи (ІІІ-І тис. до н.е.) і близько 90 археологічних пам'яток скіфського часу (VІІ-ІІІ ст. до н. е.).
Вважається, що в тому числі з полян, що заселяли Середнє
Придніпров'я, в І тис. н. е., сформувався східнослов'янський етнос. З появою племінних
об'єднань-князівств найбільш впливове
утворилося у полян, яке згодом стало тим центром, навколо якого в IX-XII ст. сформувалася могутня держава
- Київська Русь. На території сучасної області в цей період існували сотні поселень, швидко розвивалася
економіка, торгівля і культура. Спустошлива навала монголів в 1237-1240 рр. на
багато років перервала їхній поступальний розвиток, а про більшість міст
Київської Русі залишилися лише літописні згадки. В 1362 р. ці землі переходять
під контроль Литви, а після Люблінської унії 1569 р. - Речі Посполитої. Завдяки Визвольній війні
українського народу під проводом Б. Хмельницького більша частина області
позбувається польського панування і тут (1649 р.) запроваджується новий
полковий адміністративно-територіальний устрій. Під час польсько-російської
війни (1654-1667 рр.), що розпочалася незабаром за підписанням
Переяславсько-Московського договору, Річ Посполита повертає собі контроль над
правобережною частиною Середнього Придніпров'я. Тільки після другого поділу
Польщі в 1793 р. право- і лівобережна частини
Київщини об'єдналися в складі Російської імперії. Київська губернія, утворена
за три роки потому замість намісництва, займала значно більшу територію, ніж
нинішня область. Після Жовтневої революції в Росії в 1918 р. у Києві була
здійснена невдала спроба створити незалежну українську державу. Під час
Великої Вітчизняної війни в 1941-1943 рр. область була окупована фашистською
Німеччиною, а оборона і бої за визволення Києва стали найважливішими баталіями
Другої світової війни.
На території Київської області збереглися
різностильові православні і католицькі культові споруди XVII-XX ст. Серед
архітектурних пам'яток, що дійшли до наших днів, будівлі цивільного
призначення займають менш значне місце. Вони представлені палацами,
адміністративними будинками, парковими спорудами, меморіальними комплексами і
пам'ятками ХVIIІ-ХХ ст.
Легенда розповідає, як брати Кий, Щек, Хорив та їхня сестра Либідь приблизно у V ст. Дніпром досягли крутих пагорбів, що височать над річкою нижче гирла Десни, і заснували тут місто. Від імен братів-засновників отримали назви гори Києвиця (тепер Замкова), Щекавиця, Хоревиця, річка Либідь та саме місто Київ.
Перші літописні згадки про Київ належать до 862 р., коли в місті правили князі Аскольд і Дір. У 882 р. наступний володар міста новгородський князь Олег убив Аскольда та Діра. Мальовниче урочище над Дніпром досі зветься Аскольдовою могилою. За князювання Олега та Ігоря, правління Ольги і Святослава Ігоровича відбувся найбільший розквіт Київської держави. У 988 р. князь Володимир Святославич запровадив на Русі християнство. Першою святинею нової релігії стала кам'яна церква Богородиці, або Десятинна (989-996). Навколо неї височіли муровані князівські палаци, які були захищені земляними валами з ровами та кількома міськими брамами.
Ярослав Мудрий розширив межі «Стольного граду», за часів його князювання було зведено монументальний Софійський собор. 1051 року ченці Антоній і Феодосій поблизу княжого села Берестова заснували печерний монастир - майбутню Києво-Печерську лавру. У другій половині XI ст. князь Всеволод Ярославич у мальовничому наддніпрянському урочищі Видубичі збудував свою літню резиденцію - Червоний двір, згодом - Видубицький монастир.
1108 року київський князь Святополк Ізяславич на честь архангела Михаїла заснував Михайлівський Золотоверхий монастир - видатну архітектурну пам'ятку початку XII ст. Після розпаду Київської Русі на окремі князівства, чернігівські князі Ольговичі на високій горі Дорогожичі спорудили родовий Кирилівський монастир, від якого до наших днів збереглася Кирилівська церква (XII). У 1136 р. за київського князя Мстислава була збудована церква Успіння Богородиці Пирогощі на Подолі. Спустошлива навала орд Батия у 1240 р. призвела до занепаду Києва і Київської Русі майже на два століття.
У другій половині XVI - першій половині XVII ст. Київ став знову центром української культури. Зусиллями Київського братства (до нього з усім запорізьким козацтвом вступив гетьман Петро Сагайдачний) було засновано Братський Богоявленський монастир (XVII). Школа при монастирі була першим вищим навчальним закладом в Україні.
Розвиток освіти та культури відбився і в архітектурі міста. Замість дерев'яних споруд почали зводити нові цегляні дзвіниці, трапезні, келії, будинки настоятелів, оборонні мури з вежами і брамами. Тоді у Києві були зведені нові муровані церкви - Іллінська (1692), Всіх Святих (1698), Феодосія Печерського (1700). Крім культового велося цивільне та військове будівництво. Ще у 1679 р. козаки гетьмана І. Самойловича, маючи намір укріпити Київ, щоб уникнути постійної загрози турецького нападу, почали зводити нову земляну фортецю навколо Києво-Печерської лаври. Коштом гетьмана І. Мазепи були споруджені нові кам'яні мури з п'ятьма баштами навколо Верхньої лаври. До громадських споруд Києва того часу відносяться старезні подільські кам'яниці кондитерів Балабухів, так званий будинок Петра І на Подолі, палаци на Липках.
Визначною подією для розвитку науки і культури було відкриття у 1834 р. Київського університету, першим ректором якого був видатний учений М. Максимович. Велику роль у розвитку освіти в Києві відіграв видатний учений, талановитий хірург М. Пирогов. У ХVIIІ-ХІХ ст. у місті жили і творили письменники та поети зі світовою славою - Г. Сковорода, Т. Шевченко, Леся Українка, Марко Вовчок, І. Нечуй-Левицький. У різні часи тут побували О. Пушкін, О. Грибоєдов, М. Гоголь, Л. Толстой, А. Міцкевич, Оноре де Бальзак та інші.
На південній околиці Києва, у селищі Пирогів розташований музей народної архітектури та побуту України, який було відкрито у 1969 р. У музеї на площі близько 120 га встановлено понад 150 споруд - пам'яток українського народного будівництва ХVІ-ХХ ст., пам'ятки матеріальної та духовної культури різних епох з усіх регіонів України, згруповані відповідно до історико-етнографічного і географічного районування.
Баришівка. На околицях селища знайдено кілька курганів та городище часів Київської Русі. У літописах XVII ст. Баришівка згадується як важливий укріплений пункт. Її мешканці брали участь у селянських повстаннях під проводом Тараса Трясила. У Баришівцінародився відомий церковний проповідник, перекладач, член Російської Академії наук А. Братановський-Романенко (1761-1805). 1843 року містечко відвідав Т. Шевченко, де оглянув розкопаний курган періоду Київської Русі.
Біла Церква. Місто лежить на мальовничих берегах річки Рось. 1032 року київський князь Ярослав Мудрий для захисту південних рубежів Київської держави від спустошливих набігів половців збудував тут фортецю Юр'їв. У 1050-1057 рр. на Замковій горі виросла білокам'яна церква, від якої місто і отримало сучасну назву. За часів Визвольної війни (1648-1657) тут формувалися загони Богдана Хмельницького. У 1651 р. на околицях міста його війська завдали поразки польській армії. На початку XVIII ст. в місті знаходилася резиденція ватажка селянського руху Семена Палія. У XIX ст. Біла Церква стала одним із центрів декабристського руху.
Відомими архітектурними пам'ятками міста є Миколаївська церква (1702), Будинок дворянського зібрання (кінець XVIII - початок XIX), торгові ряди (1809-1814), костьол Іоанна Предтечі (1812), Преображенський собор (1834). Загальне захоплення викликає видатна пам'ятка садово-паркового мистецтва XVIII ст. – дендропарк «Олександрія». Богуслав. Місто є одним з центрів давньоруської культури. Біля Богуслава знайдено залишки давньоруського городища XI-XIІІ ст. У 1240 р. місто зруйнували монголо-татарські орди. Тривалий час землями міста володіли польські магнати. Волелюбні богуславці брали активну участь у селянсько-козацьких повстаннях під проводом К. Косинського (1590-1593), С. Наливайка (1594-1596), у Визвольній війні українського народу (1648-1657) під проводом Богдана Хмельницького. Історія Богуслава пов'язана з іменами народних героїв - ватажків гайдамацького руху Максима Залізняка та Микити Швачки.
Тут навчався, а потім учителював відомий письменник І. Нечуй-Левицький, народився великий український художник І. Сошенко. У місті побували Т Шевченко, Марко Вовчок, письменник і педагог С. Васильченко.
Бориспіль. Перші літописні згадки про місто належать до XI ст. У Борисполі було знайдено срібник Володимира Святославича, збереглися залишки оборонного рову від давньої церкви - Летської божниці, зведеної Володимиром Мономахом у 1117 р. Повертаючися з походу проти печенігів, 1015 року від рук найманих убивць тут загинув син Володимира Святославича - Борис. Відтоді ця місцевість дістала назву Борисового поля, звідки походить сучасна назва міста. Історія Борисполя тісно пов'язана з селянсько-козацькими повстаннями XVI-XVII ст.
Васильків. Місто було засноване наприкінці X ст. під назвою Василів на честь сина Володимира Святославича. Історія міста пов'язана з декабристським рухом в Україні. Керівниками Васильківської управи Південного товариства декабристів були С. Муравйов-Апостол та М. Бестужев-Рюмін. Члени управи збиралися у будинку, де жив С. Муравйов-Апостол. Під їх проводом у грудні 1825 р. повстав Чернігівський полк. Про події тих часів нагадує пам'ятник, установлений у центрі міста. Найцікавіші пам'ятки архітектури - собор Антонія і Феодосія (1758) та кам'яна Миколаївська церква (1792).
Вишгород.Територія міста була заселена з давніх часів. Тут знайдено залишки неолітичного поселення (ІV-ІІІ тис. до н. e.), кургани доби бронзи (VII-VI ст. до н. e.) та сарматські кургани. Донині збереглися залишки великого городища IX-XIII ст. Давній Вишгород був одним із найважливіших міст Київської Русі. Вперше він згадується у літопису під 946 р. як резиденція княгині Ольги - «<Ольжин град».
Вишгород був відомий у всіх краях Руської землі та за її межами. Протягом трьох століть він був одним із найкрасивіших міст Київської Русі. Писемні джерела свідчать, що Вишгород був значним культурним і торгово-ремісничим центром, а також надійним форпостом, який захищав північні підступи до Києва. Монголо-татарська навала та наступні війни стерли з лиця Вишгорода майже всі його старовинні пам'ятки.
Сьогодні в місті турист може побачити відбудований Борисоглібський собор (XII), а також Київську ГЕС та Київську ГАЕС - першу у Східній Європі гідроакумулюючу електростанцію.
Переяслав-Хмельницький. Перша літописна згадка про Переяславль-Руський належить до 906 р. Київський князь Володимир Святославич побудував тут дитинець з головною брамою, орієнтованою на Київ. Подекуди й досі помітні обриси давніх валів та вулиць, що радіально розходилися від дитинця. Від тих часів у місті збереглися підвалини Спаського храму (XI). Розкопки Михайлівського собору (1089) знаходяться поруч з однойменною церквою, збудованою у 1646-1666 рр. На місці, де відбулася Переяславська рада, встановлено монумент. Архітектурний ансамбль XVIII ст. представлено Вознесенським собором (1695-1700), трьох'ярусною дзвіницею (1770-1776), будинком Колегіуму (1735-1757), в якому деякий час викладав видатний український просвітитель, філософ і поет Г. Сковорода, на його честь відкрито літературно-меморіальний музей.
Сучасне місто - своєрідний музей просто неба. Тут функціонує історико-культурний заповідник, найстарішим закладом якого є історичний музей, розташований у колишньому будинку лікаря А. Козачковського. У місті створено музеї В. Заболотного, Шолом-Алейхема, М. Бенардоса. Великим музейним селищем став один із перших в Україні - Переяслав-Хмельницький музей народної архітектури та побуту, створений у 1964 р. Його експозиції розповідають про еволюцію родинного житла Середньої Наддніпрянщини з давніх часів до кінця XIX ст.
Фастів. Територія міста була заселена ще за доби палеоліту, про що свідчить досліджена пізньопалеолітична стоянка. Уперше в історичних документах Фастів згадується у 1390 р. Фастівці брали активну участь у Визвольній війні українського народу (1648-1657). З середини 80-х рр. XVII ст. до 1702 р. Фастів був полковим містом. У 1702-1704 рр. тут знаходився один із центрів повстання С. Палія, а за часів Коліївщини (1768) в місті збиралися гайдамацькі загони. Влітку 1846 р. тут побував Т. Шевченко, який взяв участь в археологічних розкопках поблизу міста. До наших днів збереглися архітектурні пам'ятки - дерев'яна Покровська церква (1779-1781) та костьол (1903-1911).
Садиби областi