Середня за площею (24.6 тис. км2,
4.1% території країни) і одна з наймолодших областей Центральної України, утворена в 1939 р.
В області 21 район, 12 міст, 26 селищ і 1004 села. Населення області –
1053.1 тис.жителів (2.3% населення країни), з яких міське становить 644.3 тис.
жителів (60.4 % населення області). Клімат помірно континентальний, із м'якою
з частими відлигами зимою (середня температура січня -5°С, -6°С) і теплим сухим (середня температура липня +20°С,
+21°С) літом. Кількість опадів, більша частина яких припадає на теплий період,
становить 430-520 мм на рік. Територія області розташована в межиріччі Дніпра і
Південного Бугу у межах Придніпровської височини, поверхня якої являє собою
підвищену пологохвилясту лесову рівнину, порізану долинами рік, балок і ярів. Абсолютні висоти коливаються від 40 до 270 м, у
середньому становлячи 150-200 м над рівнем моря. Добре вироблені долини рік
Дніпра, Південного Бугу, Інгулу, Інгульця, Синюхи, Синиці та ін. разом з
великими балками і ярами вносять розмаїтість у невигадливі ландшафти
Кіровоградщини, надаючи безкрайнім чорноземним просторам українського лісостепу
мальовничої привабливості.
Найдревніші поодинокі поселення на теренах сучасної Кіровоградської області відносяться до середнього палеоліту
(понад 20 тис. років тому). У літописні часи була заселена лише невелика
частина Придніпров'я. Наприкінці XII ст. у гирлі Тясмину засновується
місто-фортеця Крилов, зруйнована ордами Батия в 1240 р. Воно відроджується
лише в XVI ст. і стає місцем чи не постійного протистояння Речі Посполитої,
Московської держави та місцевих козаків. У середні століття Кіровоградщина
називалася Диким полем і була своєрідною нейтральною смугою, яку неспроможні
були контролювати ні Литовське князівство і його спадкоємиця Річ Посполита, ні
татари з турками, ні Московська держава. Інтенсивне заселення Дикого поля
почалося в середині XVIII ст. на початку півторастолітнього
протистояння Росії з Османською імперією та її васалом – Кримським ханством.
Після першої російсько-турецької війни 1735-1739 рр. Російська імперія вживає
заходів по створенню укріплень на своїх південних рубежах. На Лівобережжі
формується українська лінія оборони, а на Правобережжі (у північній частині
сучасної області) створюються поселення Нової Сербії. Така назва пояснюється
тим, що його заснували серби в 1751 р., і це було перше військово-землеробське
поселення Російської імперії в Новоросії. Воно являло
собою 30-кілометрову буферну зону, на 200 км витягнуту уздовж кордону з Річчю
Посполитою (від Дніпра до Синюхи). Південніше Нової Сербії в 1754 р. розпочато
формування Новослобідського козачого полку із центром
у нещодавно збудованій фортеці Святої Єлисавети (нині Кіровоград), яка мала приростити російські землі ще на 20 км. У 1764 р. на
основі поселень Нової Сербії і Новослобідського козачого
полку утворена Єлисаветинська провінція Новоросійської губернії. Під час другої російсько-кримської війни (1768-1774
рр.) татарська орда Керим-Гірея востаннє напала на цю
ділянку Центральної України, знищивши десятки нових поселень і забравши
багатьох їх мешканців у полон. У цій війні Росія завоювала пониззя Дніпра і
Південного Бугу, а Нова Сербія втратила своє прикордонне військово-стратегічне
значення. Заселення і порівняно швидке економічне освоєння краю сприяло
поступовому перетворенню міст з військово-адміністративних центрів у торговельно-промислові. Наприкінці 1810-х
років на півдні Росії знову починається створення військових поселень, і згодом
Єлисаветград стає центром Південних (Херсонських) військових поселень, що проіснували близько 40 років. На початку 1939 р. з
периферійних районів Дніпропетровської, Київської, Миколаївської, Одеської і
Полтавської областей УРСР була створена Кіровоградська область.
У зв'язку з порівняно недавнім освоєнням Кіровоградщини та її доволі довгою воєнізованою історією тут збереглися
військові і цивільні адміністративні споруди ХIX-XX ст. Архітектурні пам'ятки
культового призначення представлені рідкісними, переважно православними,
храмами ХVIII-XХ ст. Класичних садибних і палацових комплексів в області немає, але
збереглися прекрасний столітній парк і безліч пам'ятників радянського періоду
історії.
З фортецею і містом пов'язана діяльність полководців - О. Суворова та М. Кутузова. У військовому госпіталі, що містився у фортеці (1787-1797), діяла медико-хірургічна школа - один із перших вищих медичних навчальних закладів в Україні. Під час Кримської війни (1853-1856) у фортеці був розташований військовий госпіталь, де працював видатний хірург і анатом, засновник військово-польової хірургії М. Пирогов.
У місті в колишньому реальному училищі навчалися відомі актори та режисери - П. Саксаганський і М. Садовський, письменник Ю. Яновський.
Веселі Боковеньки. На околиці села знаходиться дендропарк «Веселі Бековеньки» - окраса степового краю, пам'ятка садово-паркового мистецтва, закладена у 1893 р. великим любителем та знавцем природи М. Давидовим.
Онуфріївка. На околиці селища розташований Онуфріївський дендропарк, створений у другій половині XIX ст. кріпаками місцевого поміщика графа М. Толстого. Цей мальовничий куточок України нині є зразком і пам'яткою садово-паркового мистецтва.
Розумівка. У селі колись був маєток героя Вітчизняної війни 1812 р. генерала М. Раєвського. До наших днів збереглася сімейна усипальниця Раєвських.
Садиби областi